Останніми роками до села Сатанівка Монастирищенського району підступила несподівана проблема — безводдя. За літо криниці висихали.

— Рівень води знизився настільки, що десяток відер у день — і вичерпали колодязь, — розповідає сільський голова Євдокія Форостяна. — Люди по дві криниці на одному подвір’ї копали в надії, що краще джерело знайдуть. На Покрівці ще нічого — там низина, то більше води, а біля станції — хоч плач.

Проконсультувалися з фахівцями, і ті сказали: вирішать проблему тільки артезіанські свердловини. 

Врятувала ж село від безводдя… добра пам’ять. В сільраді пригадали: є під Сатанівкою стара свердловина, вже років тридцять законсервована. Побудували її ще в 1895 році, коли прокладали до Монастирища залізничну колію, щоб забезпечувати водою паровози. Залізничні фахівці своє діло знали: взявши проби з кількох місцевих джерел, вибрали воду хоч і далеченько, в лісі, але найкращу — м’яку, без надлишку солей, підходящу для техніки. Майже століття стара свердловина справно поїла паровози і станцію, але з того часу, коли на колії з’явились дизелі, споруду законсервували, і Одеська залізниця передала її на баланс Сатанівської сільради.

— Не думали й не гадали, що прадідівська спадщина стане в пригоді, — продовжує Євдокія Романівна. — Зараз прокладаємо водопровідну мережу по селу, вскладчину.

Щоб підвести воду до двору, треба від двох до трьох тисяч гривень, залежно від рельєфу (криниця обходиться у сім-вісім тисяч). Частину коштів надали з місцевого бюджету, допомогла і районна влада. Підрядник на будівництві водогону в Сатанівці — райкомунгосп.

Труби прокладають по селу, а від джерела до залізниці досі служить мережа, збудована в кінці ХІХ століття. 120 років труби пролежали в землі, а досі міцні. Можна навіть роздивитися викарбувані корони — знак імператорської залізниці. Ремонтують тільки на стиках, перевіряючи надійність. Зовсім скоро все село матиме вдосталь чистої джерельної води.

Джерело: www.kray.ck.ua Ольга ДАНИЛЕНКО